AI-токени: реальна цінність чи просто нова етикетка для хайпу

Пам’ятаєте хрестоматійну історію 2017 року? Тоді нічим не примітна компанія-виробник напоїв Long Island Iced Tea раптово змінила назву на Long Blockchain Corp. Їхні акції миттєво злетіли на 200%, хоча бізнес-модель залишалася тією самою — продавати солодку воду. Ринок купував не продукт, ринок купував «хайпове слово».

Сьогодні, у 2026 році, ми спостерігаємо реінкарнацію цього абсурду. Тільки тепер магічне заклинання змінилося: замість «Blockchain» усі ліплять на фасад вивіску «AI».

Варто нікому не відомому токену додати у тікер приставку «GPT», «Neural» або просто «AI», як його капіталізація починає суперечити законам гравітації (і здорового глузду). Інвестори, налякані успіхом NVIDIA та OpenAI, бояться пропустити наступний великий тренд і несуть гроші в усе, що хоча б віддалено нагадує нейромережу.

Як COO профільного медіа Incrypted, через яке щодня проходять десятки пресрелізів та пітч-деків, Андрій Макаров бачить зворотний бік цього ралі. Штучний інтелект — це, безумовно, технологічна революція, порівнянна з винайденням інтернету. Але 90% так званих «AI-токенів» мають до цієї революції таке ж відношення, як RGB-підсвітка на старому офісному ноутбуці до його продуктивності.

У цій колонці він пропонує відкласти емоції FOMO (страху втраченої вигоди) і розібратися: де в секторі AI-Crypto реальна інфраструктура, на якій будуватиметься економіка майбутнього, а де — просто гарна обгортка для продажу повітря.

«AI-Wrappers», або Маркетинговий пил

Якщо зазирнути «під капот» більшості проєктів, що сьогодні памплять ринок, ми побачимо не революційну технологію, а банальний арбітраж.

Схема виглядає до болю простою: команда розробників бере API від OpenAI (ChatGPT) або Anthropic (Claude), «обгортає» його у зручний інтерфейс (наприклад, Telegram-бота або вебдодаток), додає функцію генерації картинок і… випускає власний токен. У Pitch Deck це називається «Децентралізований ШІ-асистент нового покоління». У реальності це — перепродаж чужого продукту з націнкою.

Тут виникає головне питання, яке вбиває 99% таких стартапів: «Навіщо тут блокчейн?»

Якщо ваш продукт — це чат-бот, чому користувач повинен купувати волатильний токен, платити комісію мережі та розбиратися з гаманцем, якщо він може просто оплатити підписку банківською карткою за $20? Відповідь цинічна, але чесна: токен тут не для продукту. Токен тут — це квиток у казино.

Він не вирішує жодної технологічної проблеми. Він існує лише для того, щоб фаундери могли залучити капітал на хвилі хайпу, а ранні інвестори — вийти в кеш об роздрібних користувачів. Такі проєкти — це каліфи на годину. Їхня бізнес-модель живе рівно до того моменту, поки OpenAI не випустить чергове оновлення, яке зробить їхній «унікальний функціонал» безплатною базовою функцією.

DePIN і «Залізо» — де заховані реальні гроші

Якщо ми приберемо весь маркетинговий шум, то побачимо єдину сферу, де блокчейн життєво необхідний штучному інтелекту вже сьогодні. Це не картинки і не чат-боти. Це ресурси.

Навчання сучасних нейромереж вимагає колосальних обчислювальних потужностей. Світ переживає дефіцит чіпів: черги на відеокарти NVIDIA H100 розписані на рік наперед, а хмарні гіганти на кшталт AWS чи Google Cloud піднімають ціни до небес. Стартапам просто ніде тренувати свої моделі.

Тут на сцену виходить DePIN (Decentralized Physical Infrastructure Networks). Це, по суті, «Airbnb для відеокарт».

Уявіть мільйони геймерських ПК по всьому світу, які простоюють 20 годин на добу. Або дата-центри, які мають вільні слоти. Криптопроєкти (наприклад, Render, io.net, Akash та інші) об’єднують ці розрізнені потужності в єдину мережу і здають їх в оренду розробникам AI.

У чому тут магія?

• Дешевше: Це коштує в рази менше, ніж у Amazon, бо використовується вже наявне «залізо».
• Доступніше: Немає корпоративної цензури (ніхто не відключить вас за те, що ви тренуєте «неправильну» модель).
• Економіка токена: Тут токен — це не квиток у казино, а реальний платіжний засіб. Розробник купує токен, щоб оплатити оренду GPU. Власник відеокарти отримує токен як оплату за роботу.

Це класична, зрозуміла бізнес-модель: є попит (AI-компанії), є пропозиція (власники GPU), і є блокчейн як ідеальний механізм розрахунків між ними. Саме тут, на стику «заліза» і коду, народжуються справжні «єдинороги», а не одноденні меми.

Проблема «Чорної скриньки»: Коли очі брешуть, блокчейн каже правду

Як COO медіаресурсу, я щодня стикаюся з проблемою, яка ще вчора здавалася сюжетом антиутопії. Ми живемо у світі, де відеозвернення президента про капітуляцію можна згенерувати за 10 хвилин, а голос CEO великої біржі підробити так, що навіть рідна мати не відрізнить.

Штучний інтелект створив парадокс: контенту стало нескінченно багато, але довіра до нього впала до нуля. У цій реальності «Don’t Trust, Verify» (Не довіряй, перевіряй) перестає бути просто гаслом шифропанків. Це стає єдиним способом виживання для інформаційного простору.

І тут криптографія виступає природною протиотрутою для AI. Блокчейн може стати глобальним нотаріусом для інтернету. Уявіть технологію «цифрових водяних знаків», які неможливо стерти чи підробити.

Коли журналіст публікує новину, вона підписується його криптографічним ключем у блокчейні. Коли нейромережа генерує зображення, цей факт фіксується в метаданих, записаних у ланцюжку.

Це не про токени і не про «туземун». Це про Provenance (походження даних). Ми йдемо до того, що браузери та соцмережі будуть маркувати контент автоматично:

• Зелена галочка: «Підписано Incrypted. Оригінал».
• Червоний прапорець: «Джерело невідоме. Ймовірно, згенеровано AI».

Проєкти, які будують інфраструктуру для такої верифікації контенту — це третій стовп реальної цінності. Вони продають не хайп, а правду. А правда в епоху діпфейків коштуватиме дуже дорого.

Висновок: Як не купити «повітря» замість технології

Штучний інтелект — це нова електрика. Блокчейн — це нові рейки для її обліку та передачі. Їхній перетин неминуче породить нових технологічних гігантів масштабу Google чи Amazon.

Але поки ми йдемо до цього світлого майбутнього, нам доведеться пройти через болото хайпу. Щоб не втопити свої інвестиції в черговому «AI-мемкоїні», пропоную простий фільтр, яким я користуюся сам, коли дивлюся на нові проєкти.

Чек-лист: 3 питання до AI-проєкту

1. Тест на Visa/Mastercard: чи потрібен цьому проєкту власний токен для функціонування? Якщо сервіс (наприклад, генерацію картинок) можна спокійно оплатити звичайною банківською карткою, а токен прикручений збоку як «програма лояльності» — це червоний прапорець. У реальних Web3-проєктах токен є «паливом» (Gas) для мережі, без якого вона зупиниться.
2. Тест на «Обгортку»: чи володіє команда власною технологією? Запитайте прямо: «На чому працює ваша AI-модель?». Якщо відповідь розмита або зводиться до «ми використовуємо API лідерів ринку» — перед вами не технологічний стартап, а посередник. Посередники в IT довго не живуть.
3. Тест на Гроші: звідки проєкт планує отримувати прибуток? Якщо бізнес-модель будується на продажу токенів роздрібним інвесторам, а не на продажу послуг B2B-клієнтам — це фінансова піраміда з елементами AI. Шукайте тих, хто заробляє на комісіях за обчислення, оренду заліза або верифікацію даних.

Не дозволяйте гарним абревіатурам засліпити вас. Ринок очиститься. «Обгортки» зникнуть так само швидко, як зникли тисячі ICO-проєктів у 2018-му. Залишаться лише ті, хто будує дороги (інфраструктуру), а не ті, хто просто стоїть на узбіччі з яскравим плакатом «AI».