Конструкторське-виробниче підприємство «Українська бронетехніка» заявило, що її перспективний FPV-дрон літакового типу, розрахований на доставлення бойової частини на далеку дистанцію, використовуватиме вітчизняний двигун внутрішнього згоряння.
Конструкторське-виробниче підприємство «Українська бронетехніка» заявило, що її перспективний FPV-дрон літакового типу, розрахований на доставлення бойової частини на далеку дистанцію, використовуватиме вітчизняний двигун внутрішнього згоряння.
За даними «Мілітарного», компанія показала параметри виробу на World Defense Show 2026 та уточнила, що йдеться про двоциліндровий ДВЗ UA2.120. Серед заявлених характеристик: маса двигуна 2400 г (вихлопна система 300 г), потужність 12 к. с. і робочий об’єм 120 см³. Також озвучена статична тяга 26,5 кг на висоті 100 м та 23,5 кг на 1800 м.
У компанії очікують, що цих показників вистачить для застосування бойових частин на базі 105-мм артилерійського снаряда або 120-мм мінометної міни та роботи на дальності понад 100 км. Платформу UB120W розглядають не як окремий БпЛА, а як комплекс: разом з ударними дронами мають постачатися наземна станція керування, катапульта для запуску та трейлер.
Орієнтовні льотні дані UB120W: максимальна злітна маса до 50 кг, розмах крил 2,5 м, довжина 2,7 м, максимальна швидкість 120–130 км/год, крейсерська 80–90 км/год. Зв’язок заявлений як радіоканал із супутниковим резервом та автоматичним перемиканням у разі втрати сигналу. Додатково розглядають встановлення донаведення, а також сценарій із використанням дрона як хибної цілі для перевантаження ППО. Перші випробування, за попередніми планами, очікуються за кілька місяців.
Сегмент далекобійних FPV швидко рухається в бік літакових платформ із катапультним стартом і резервуванням каналів керування. Це дає кращу масштабованість під серійне застосування та підвищує живучість місій, коли противник намагається збивати або глушити зв’язок на маршруті.
Раніше dev.ua писав про те, як «Українська бронетехніка» провела вогневі випробування важкого наземного роботизованого комплексу Protector з інтегрованим дистанційно керованим бойовим модулем «Таврія-12,7», перетворивши його на повноцінну ударну платформу, що працює без участі піхоти на передньому краї.
